витікання
ВИТІКА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. витіка́ти.
Е. Торрічеллі вивчав витікання води з посудин, тому що це явище використовувалося у водяних годинниках (з наук.-попул. літ.);
Прибувши на місце, рятувальники забезпечували пожежну безпеку – була ймовірність витікання мазуту (з газ.);
Ускладнення полягало в тому, що за тих часів швидкість витікання газів з рідинних ракетних двигунів не перебільшувала трьох кілометрів на секунду (В. Владко);
Тож тепер він лежав горілиць, думаючи про те, чи можна таке сновидіння вважати еротичним, чи не є воно ще одним свідченням проминання часу, витікання життя і – найголовніше – чи не віщує чогось цілком недоброго (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)