вихлюпуватися
ВИХЛЮ́ПУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́ХЛЮПАТИСЯ, ається, док.
1. Виливатися, переливатися через край від різкого руху, хитання, струсу і т. ін. (про рідину).
Дрібно тремтів у піднятій руці келих, і з нього вихлюпувався багряний, мов кров, напій (В. Малик);
Черевики чавкали, з них вихлюпувалась вода (М. Руденко);
Стала Василева мати частувати; чарка тремтить у мене в руці, – усе й вихлюпалось (Ганна Барвінок);
Гаряча гарбата [чай] хлюпала їм на руки, на сорочку й на лице. Вихлюпалася майже вся (Л. Мартович).
2. перен. Те саме, що вилива́тися 2.
Нарешті Артем угамувався. Витираючи сльози на очах, він намагався разом з ними стерти і залишки сміху, що нестримно вихлюпувався зсередини назовні (В. Владко);
Дивився наївно-голубими очима на всіх, і всі відразу збагнули, що ці очі неспроможні ховати в собі жодного почуття, воно вихлюпується з них, як тільки зародилося в Юрчиковому серці (П. Загребельний).
3. тільки недок. Пас. до вихлю́пувати.
Тепер треба човна нахилити – воду вилити, бо вже не вихлюпується (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)