вихнути

ВИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.

Однокр. до виха́ти.

Клава побігла слідом, вихнувши біля Андрія спідницею (І. Багряний);

Зовні Рубін в цю хвилину був схожий на молодого стригуна, що, прищуливши вуха, наготувався вихнути (І. Сенченко).

Значення в інших словниках

1. вихнути — вихну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вихнути — БРИКА́ТИ (про копитних тварин — підкидати зад і задні ноги, а також бити, битися при цьому однією або обома задніми ногами), БРИКА́ТИСЯ, КО́ПАТИ, ХВИЦА́ТИ, ХВИЦА́ТИСЯ, ВИХА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
3. вихнути — ВИХНУ́ТИ див. виха́ти.  Словник української мови в 11 томах