вихователь
ВИХОВА́ТЕЛЬ, я, ч.
Той, хто займається вихованням кого-небудь.
[Мотря:] Це миргородський полковник, вихователь гетьманича Юрася (Л. Дмитерко);
З наказу Нерона вбито сотні людей, навіть його .. вихователя – видатного філософа Сенеку (М. Слабошпицький);
// Наставник, педагог, який стежить у певному закладі за поведінкою дітей і відповідно її спрямовує.
Вихователь за столом роздає посвідчення, прикладає до їх [них] печатку (С. Васильченко);
Праця всього колективу вихователів, учителів і адміністрації [дитячого] будинку спрямована лише на виховання, навчання і обслуговування дітей, у яких війна відняла батьків (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)