вихователь —
[виеховатеил'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -леив'і/-л'у, мн. -л'і, -л'іў
Орфоепічний словник української мови
вихователь —
-я, ч. Людина, яка виховує, навчає дітей і молодь, прищеплює їм навички і правила поведінки, певні погляди. || Педагог, який стежить у певному закладі за поведінкою дітей і відповідно її спрямовує. || Той, хто спрямовує силу свого впливу на виховання класу, суспільства і т. ін. в певному напрямі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вихователь —
Виховач, (вона) виховачка, виховник, (вона) виховниця, див. наставник, ментор, смотритель
Словник чужослів Павло Штепа
вихователь —
ВИХОВА́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто займається вихованням кого-небудь. [Мотря:] Це миргородський полковник, вихователь гетьманича Юрася (Л. Дмитерко); З наказу Нерона вбито сотні людей, навіть його .. вихователя – видатного філософа Сенеку (М.
Словник української мови у 20 томах
вихователь —
ВИХОВА́ТЕЛЬ (людина, що виховує, навчає дітей і молодь), МЕ́НТОР заст.; ГУВЕРНЕ́Р заст. (домашній вихователь у дворянських родинах). — Взагалі я бачу, що треба запросити тобі кращого вихователя (З. Тулуб); Мій ментор..
Словник синонімів української мови
вихователь —
ВИХОВА́ТЕЛЬ, я, ч. Людина, яка виховує, навчає дітей і молодь, прищеплює їм навики і правила поведінки, певні погляди. [Мотря:] Це миргородський полковник, вихователь гетьманича Юрася (Дмит.
Словник української мови в 11 томах