вихователь

вихова́тель

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихователь — [виеховатеил'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -леив'і/-л'у, мн. -л'і, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  2. вихователь — -я, ч. Людина, яка виховує, навчає дітей і молодь, прищеплює їм навички і правила поведінки, певні погляди. || Педагог, який стежить у певному закладі за поведінкою дітей і відповідно її спрямовує. || Той, хто спрямовує силу свого впливу на виховання класу, суспільства і т. ін. в певному напрямі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вихователь — Виховач, (вона) виховачка, виховник, (вона) виховниця, див. наставник, ментор, смотритель Словник чужослів Павло Штепа
  4. вихователь — ВИХОВА́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто займається вихованням кого-небудь. [Мотря:] Це миргородський полковник, вихователь гетьманича Юрася (Л. Дмитерко); З наказу Нерона вбито сотні людей, навіть його .. вихователя – видатного філософа Сенеку (М. Словник української мови у 20 томах
  5. вихователь — ВИХОВА́ТЕЛЬ (людина, що виховує, навчає дітей і молодь), МЕ́НТОР заст.; ГУВЕРНЕ́Р заст. (домашній вихователь у дворянських родинах). — Взагалі я бачу, що треба запросити тобі кращого вихователя (З. Тулуб); Мій ментор.. Словник синонімів української мови
  6. вихователь — ВИХОВА́ТЕЛЬ, я, ч. Людина, яка виховує, навчає дітей і молодь, прищеплює їм навики і правила поведінки, певні погляди. [Мотря:] Це миргородський полковник, вихователь гетьманича Юрася (Дмит. Словник української мови в 11 томах