1. Словник української мови в 11 томах

вихователь

ВИХОВА́ТЕЛЬ, я, ч. Людина, яка виховує, навчає дітей і молодь, прищеплює їм навики і правила поведінки, певні погляди.

[Мотря:] Це миргородський полковник, вихователь гетьманича Юрася (Дмит., Навіки разом, 1950, 18);

// Педагог, який стежить у певному закладі за поведінкою дітей і відповідно її спрямовує.

Вихователь за столом роздає посвідчення, прикладає до їх печатку (Вас., III, 1960, 309);

Праця всього колективу вихователів, учителів і адміністрації [дитячого] будинку спрямована лише на виховання, навчання і обслуговування дітей, у яких війна відняла батьків (Панч, В дорозі, 1959, 271);

// Той, хто спрямовує силу свого впливу на виховання класу, суспільства і т. ін. в певному напрямі.

Ленін був найкращим другом молоді, батьком і вихователем молодих робітників і селян (Біогр. Леніна, 1955, 225);

Партія — єдино правильний вихователь, що застосовує до своїх дітей батьківську лагідність і одночасно залізні вимоги залізної дисципліни (Тич., III, 1957, 278).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихователь — вихова́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вихователь — [виеховатеил'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -леив'і/-л'у, мн. -л'і, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  3. вихователь — -я, ч. Людина, яка виховує, навчає дітей і молодь, прищеплює їм навички і правила поведінки, певні погляди. || Педагог, який стежить у певному закладі за поведінкою дітей і відповідно її спрямовує. || Той, хто спрямовує силу свого впливу на виховання класу, суспільства і т. ін. в певному напрямі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вихователь — Виховач, (вона) виховачка, виховник, (вона) виховниця, див. наставник, ментор, смотритель Словник чужослів Павло Штепа
  5. вихователь — ВИХОВА́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто займається вихованням кого-небудь. [Мотря:] Це миргородський полковник, вихователь гетьманича Юрася (Л. Дмитерко); З наказу Нерона вбито сотні людей, навіть його .. вихователя – видатного філософа Сенеку (М. Словник української мови у 20 томах
  6. вихователь — ВИХОВА́ТЕЛЬ (людина, що виховує, навчає дітей і молодь), МЕ́НТОР заст.; ГУВЕРНЕ́Р заст. (домашній вихователь у дворянських родинах). — Взагалі я бачу, що треба запросити тобі кращого вихователя (З. Тулуб); Мій ментор.. Словник синонімів української мови