1. Словник української мови в 11 томах

вихователька

ВИХОВА́ТЕЛЬКА, и, ж. Жін. до вихова́тель.

Лукія Федорівна працювала в дитячому будинку вихователькою (Донч., V, 1957, 442);

Вона [М. Заньковецька] була не тільки чудовою актрисою, не тільки розумною вихователькою театральної молоді, але й громадською діячкою, яка послідовно боролася за реалізм і демократизм у театрі (Рильський, III, 1956, 349).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихователька — вихова́телька іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вихователька — -и. Жін. до вихователь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вихователька — ВИХОВА́ТЕЛЬКА, и, ж. Жін. до вихова́тель. Вона [М. Заньковецька] була не тільки чудовою актрисою, не тільки розумною вихователькою театральної молоді, але й громадською діячкою, яка послідовно боролася за реалізм і демократизм у театрі (М. Словник української мови у 20 томах
  4. вихователька — ВИХОВА́ТЕЛЬКА (жінка, що виховує, навчає дітей і молодь); ГУВЕРНА́НТКА заст., БО́ННА заст., МАДА́М розм., МІС розм. (домашня вихователька в дворянських родинах). Вона працювала вихователькою дитячого будинку (С. Словник синонімів української мови