вичавлюватися
ВИЧА́ВЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВИ́ЧАВИТИСЯ, иться, док.
1. При натискуванні, надушуванні виділятися з чого-небудь (про рідину, рідку масу і т. ін.).
Щоб одержати цеглу, так зване тісто подають у машину, а на виході з мундштука одна за одною вичавлюються цеглини (з наук.-попул. літ.);
Ярополк сів на вбитого кабана й почав розтирати вдарену ногу. З ніздрів тварини вичавилася піна й кров (І. Білик).
2. тільки недок. Пас. до вича́влювати.
Із добірних сортів білого винограду вичавлюється сік спеціальними пресами (з навч. літ.);
* Образно. Кисіль .. тремтячою рукою вийняв з кишені хустинку і почав обтирати піт, що вичавлювався не сонцем, а болісним смутком (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)