Словник української мови у 20 томах

вичвалати

ВИ́ЧВАЛАТИ, аю, аєш, док., розм.

Повільно вийти.

Приловчилась [Маріка], двері одчинила, вичвалала надвір (С. Васильченко);

Кульбака залишив стрій, знехотя вичвалав аж на середину майдану й, набравши повні груди повітря, видмухнув із себе на всю силу: – Правда! (О. Гончар);

З сараю вичвалав обліплений соломою та остюками здоровань Шуляк (Є. Доломан).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вичвалати — ви́чвалати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. вичвалати — -аю, -аєш, док., розм. Повільно вийти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вичвалати — ВИХО́ДИТИ (іти звідки-небудь назовні, за межі чогось), ВИХОДЖА́ТИ (ВИХОЖА́ТИ рідко) поет.; ВИ́ДИБАТИ розм., ВИДИ́БУВАТИ розм. (повільно); ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ розм., ВИСМИ́КУВАТИСЯ розм., ВИСКО́ВЗУВАТИ розм., ВИСКОВЗА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  4. вичвалати — ВИ́ЧВАЛАТИ, аю, аєш, док., розм. Повільно вийти. Приловчилась [Маріка], двері одчинила, вичвалала надвір (Вас., II, 1959, 211).  Словник української мови в 11 томах
  5. вичвалати — Ви́чвалати, -лаю, -єш гл. Выходить, исходить (медленной походкой).  Словник української мови Грінченка