Великий тлумачний словник сучасної мови

вичвалати

ви́чвалати

-аю, -аєш, док., розм.

Повільно вийти.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. вичвалати — ви́чвалати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. вичвалати — ВИ́ЧВАЛАТИ, аю, аєш, док., розм. Повільно вийти. Приловчилась [Маріка], двері одчинила, вичвалала надвір (С. Васильченко); Кульбака залишив стрій, знехотя вичвалав аж на середину майдану й, набравши повні груди повітря, видмухнув із себе на всю силу:...  Словник української мови у 20 томах
  3. вичвалати — ВИХО́ДИТИ (іти звідки-небудь назовні, за межі чогось), ВИХОДЖА́ТИ (ВИХОЖА́ТИ рідко) поет.; ВИ́ДИБАТИ розм., ВИДИ́БУВАТИ розм. (повільно); ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ розм., ВИСМИ́КУВАТИСЯ розм., ВИСКО́ВЗУВАТИ розм., ВИСКОВЗА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  4. вичвалати — ВИ́ЧВАЛАТИ, аю, аєш, док., розм. Повільно вийти. Приловчилась [Маріка], двері одчинила, вичвалала надвір (Вас., II, 1959, 211).  Словник української мови в 11 томах
  5. вичвалати — Ви́чвалати, -лаю, -єш гл. Выходить, исходить (медленной походкой).  Словник української мови Грінченка