вичепурювати
ВИЧЕПУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЧЕПУРИТИ, рю, риш, док., розм.
1. кого, що і без прям. дод. Прибирати, прикрашати кого-, що-небудь.
Одчинить, було, [Олексій] .. двері в стайні та зачне скрізь вичепурювати (П. Куліш);
– От якби ти, небого, стала йому подружжям, – старого б доглянула.., хату б вичепурила (Ганна Барвінок);
Вичепурили [брати] своїх коників, повісили на них балабони (У. Самчук).
2. кого. Гарно, чепурно, пишно одягати кого-небудь.
Вичепурити доньку.
Словник української мови (СУМ-20)