вичесаний
ВИ́ЧЕСАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́чесати.
Все те нове, блискуче, як блискучі чорні її очі, як і довга коса, вичесана та заплетена рожевими кісниками... (Панас Мирний);
Ми з мамою стояли на узбіччі шляху і не могли відірвати погляду від викупаних та вичесаних коней (П. Запаренко);
На вечорницях передусім пряли. У дірку в лавці устромляли спеціальну палицю – куделю. Брали жмут вичесаного льону й огортали ним угорі куделю, не надто міцно обв'язуючи шнурком (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)