вичинювати

ВИЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш, ВИЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ЧИНИТИ, ню, ниш, док., що.

Піддаючи сиру шкуру спеціальному обробленню, робити її придатною для використання.

Знайшлися серед них і чинбарі, які досить уміло вичиняли смушки з овечих шкур (А. Іщук);

Третина палеолітичного населення виконувала різноманітну домашню роботу – виховувала дітей, готувала їжу, вичинювала шкури тощо (з навч. літ.);

– Прийшлося чинбаря наняти, сяк-так вичинили їх [шкури] уже по-нашому та спродали за якийсь там безцінок (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. вичинювати — вичи́нювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вичинювати — -юю, -юєш і вичиняти, -яю, -яєш, недок., вичинити, -ню, -ниш, док., перех. Піддаючи сиру шкуру спеціальній обробці, робити її придатною для використання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вичинювати — ВИЧИ́НЮВАТИ (піддаючи сиру шкуру спеціальній обробці, робити її придатною для використання), ВИЧИНЯ́ТИ, ЧИНИ́ТИ, ВИПРАВЛЯ́ТИ, ДУБИ́ТИ рідше. — Док.: ви́чинити, ви́правити, ви́дубити.  Словник синонімів української мови
4. вичинювати — ВИЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш і ВИЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ЧИНИТИ, ню, ниш, док., перех. Піддаючи сиру шкуру спеціальній обробці, робити її придатною для використання.  Словник української мови в 11 томах