вичинювати

вичи́нювати

-юю, -юєш і вичиняти, -яю, -яєш, недок., вичинити, -ню, -ниш, док., перех.

Піддаючи сиру шкуру спеціальній обробці, робити її придатною для використання.

Значення в інших словниках

1. вичинювати — вичи́нювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вичинювати — ВИЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш, ВИЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ЧИНИТИ, ню, ниш, док., що. Піддаючи сиру шкуру спеціальному обробленню, робити її придатною для використання. Знайшлися серед них і чинбарі, які досить уміло вичиняли смушки з овечих шкур (А.  Словник української мови у 20 томах
3. вичинювати — ВИЧИ́НЮВАТИ (піддаючи сиру шкуру спеціальній обробці, робити її придатною для використання), ВИЧИНЯ́ТИ, ЧИНИ́ТИ, ВИПРАВЛЯ́ТИ, ДУБИ́ТИ рідше. — Док.: ви́чинити, ви́правити, ви́дубити.  Словник синонімів української мови
4. вичинювати — ВИЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш і ВИЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ЧИНИТИ, ню, ниш, док., перех. Піддаючи сиру шкуру спеціальній обробці, робити її придатною для використання.  Словник української мови в 11 томах