вичубити
ВИ́ЧУБИТИ, блю, биш; мн. ви́чублять; док., кого, розм.
Те саме, що відчу́бити.
І така на себе досада мене допікає, що якби се не я, а хтось інший, то б до ладу його вичубив (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)ВИ́ЧУБИТИ, блю, биш; мн. ви́чублять; док., кого, розм.
Те саме, що відчу́бити.
І така на себе досада мене допікає, що якби се не я, а хтось інший, то б до ладу його вичубив (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)