вишаровувати
ВИШАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ШАРУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що.
Старанно вимивати тверді предмети, поверхні, скребучи щіткою, тручи піском і т. ін.
Онися кинулась сама підмазувати та прибирати в покоях, вишаровувала жовтим піском поміст, помила вікна (І. Нечуй-Левицький);
Одні [жінки] сиділи, картоплю чистили, інші, склавшись навпіл, вишаровували піском великі котли, невживані звідтоді, як війна почалася (Г. Колісник);
// Старанно вимивати кого-, що-небудь, енергійно чимсь тручи.
[Докія (бере з запічка мило):] На ось шматочок мила та вишаруй гарненько руки (М. Кропивницький);
Роздягла [Оксана Сергіївна] дівчину, вимила їй голову, вишарувала милом та віхтем, сполоснула (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)