вишкребок
ВИ́ШКРЕБОК, бка, ч., розм.
1. Невеликий хліб із залишків тіста на дні та стінках макітри, діжі.
В обід ми з'їли весь хліб, залишився тільки недопечений вишкребок (із журн.).
2. перен., жарт. Про останню дитину в сім'ї.
– А де стара – Марія? В неї ще й вишкребок – Роман, парубчак (Б. Харчук);
// лайл. Про неповноцінну, зневажувану людину.
Якийсь вишкребок, якась недобита нікчемність може панувати над всіма. І то тільки через те, що йому дали владу (В. Винниченко);
– О, я помирюся з цим вишкребком Косинським. Не інакше, як Замойський його й підкинув нам для розбрату (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)