виштовхнутий
ВИ́ШТОВХНУТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́штовхнути.
Тулився [аеродром] до невисокого пасма гір, виштовхнутих на поверхню землі могутніми вулканічними силами (П. Загребельний);
* У порівн. Я лежу в чужому корівнику на соломі, ніби виштовхнутий за межі часу (Є. Доломан).
Словник української мови (СУМ-20)