виштовхувати
ВИШТО́ВХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ШТОВХАТИ, аю, аєш, док.
1. кого. Штовхаючи, примушувати кого-небудь вийти звідкись або кудись.
Директор власноручно виштовхує Дарку за двері (Ірина Вільде);
Пана й осавула хлопці виштовхали на ґанок (В. Кучер);
// Примушувати вийти звідки-небудь, піти кудись.
Надходила та година, коли треба виштовхувати активних відвідувачів і зачиняти бар (М. Білкун);
* Образно. Ця думка виштовхує його з кабiнету, змушує одягти пальто, iти в заметiль, в хурiю (О. Гончар).
2. що. Поштовхами витискати, викидати що-небудь звідкись.
Море виштовхувало на землю шматки криги (Ю. Яновський);
Спочатку спробували просто заткнути трубу гострим кінцем [колоди], але вода виштовхувала затичку з такою силою, що вона мало не вирвалася з рук (С. Голованівський);
// перен. Уривчасто, із зусиллям вимовляти.
– Відпустки тобі чекати ще довго, дівчино, – по одному, роздільно виштовхувала [Ліна] з себе слова (В. Козаченко);
Отава виштовхував з себе поодинокі слова, насилу стримуючись (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)