вищирятися
ВИЩИРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, рідко ВИЩИ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВИ́ЩИРИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм.
Те саме, що вишкіря́тися.
– Не міг же я з ним розмовляти по-дружньому, якщо він... ну, просто гарчав на мене. Ви помітили, у нього навіть вищирялися ікла, наче в собаки? (В. Владко);
Скочив Юхрим, од злості в нього вищирились зуби, наче в печеного кабана (М. Стельмах);
Оглянулись обличчя з усміхом. На лутці Гнида вищирився, і Тягнирядно зареготався на всю хату (А. Головко);
Розлючений пес, наче наштовхнувшись на невидиму стінку, враз ударив з розгону усіма лапами об землю і став як укопаний. Потім схилив голову набік, вищирився, наче усміхнувся, і заметляв хвостом (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)