виямка

ВИ́ЯМКА, и, ж.

Те саме, що ви́ямок.

На ніжному ворсистому полотні снігів розтікався і снував свої дивовижні узори малиновий відсвіт, а у виямці городу лід був такої чистоти, що на ньому трепетали блищики молодих зірок (М. Стельмах);

Раптом: “Ой!” – я підсковзнувся, шурхнув у темінь, у мокру виямку (В. Близнець).