вияснювання
ВИЯ́СНЮВАННЯ, я, с.
Дія за знач. вия́снювати 1, 3, 4 і вия́снюватися 1, 3.
Антонич не міг не пробувати шукати виходу з розчарування в суспільних ідеалах, у вияснюванні свого людського зв'язку із життєдайними силами природи (з наук. літ.);
– Не поможе вияснювання, – з заклопотанням у голосі мовив староста. – Справа реформи тої каси дуже непопулярна (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)