виясняти
ВИЯСНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВИЯ́СНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЯСНИТИ, ню, ниш, док.
1. що. Робити ясним, яскравим.
Марта вийняла з кофти шпильку, вияснила ґнотика в каганці, що почав притухати (В. Кучер);
// Робити чистим, вичищати до блиску.
Козаки були закіптюжені, чорніші за турків та татар, од їдкого диму потьмяніла навіть криця блискучих шабельних лез. Їх вияснювали кров'ю (Ю. Мушкетик);
Виясни добре стремена та й їздь тоді верхи (Сл. Гр.).
2. безос. Те саме, що виясня́тися 3.
Коли вияснить? (Марко Вовчок).
3. що. Робити що-небудь ясним, зрозумілим; з'ясовувати.
– Я не нехтую боротьби з філоксерою, а тільки вияснюю причину ворожнечі молдуван (М. Коцюбинський);
Соколова викликала головного інженера і разом з Крайнєвим і Валенсом почала виясняти строки .. подачі перших рисунків крейсера (В. Собко);
Віктор пішов туди [до поранених] вияснити, що діється, навести порядок (Л. Дмитерко).
4. що, діал. Пояснювати.
– Загнати гуску? – запитала глуха бабуся, і Чимчикевич, не маючи охоти кричати голосніше, почав на пальцях вияснювати їй, чого йому треба (І. Франко);
Учитель вияснював Василеві, що там [у письмі] стоїть (Л. Мартович);
– Гвардєйці [гвардійці]... – прошепотів Василенко до Максима, вияснюючи йому те, що той знав і без нього (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)