виясняти

ВИЯСНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВИЯ́СНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЯСНИТИ, ню, ниш, док.

1. що. Робити ясним, яскравим.

Марта вийняла з кофти шпильку, вияснила ґнотика в каганці, що почав притухати (В. Кучер);

// Робити чистим, вичищати до блиску.

Козаки були закіптюжені, чорніші за турків та татар, од їдкого диму потьмяніла навіть криця блискучих шабельних лез. Їх вияснювали кров'ю (Ю. Мушкетик);

Виясни добре стремена та й їздь тоді верхи (Сл. Гр.).

2. безос. Те саме, що виясня́тися 3.

Коли вияснить? (Марко Вовчок).

3. що. Робити що-небудь ясним, зрозумілим; з'ясовувати.

– Я не нехтую боротьби з філоксерою, а тільки вияснюю причину ворожнечі молдуван (М. Коцюбинський);

Соколова викликала головного інженера і разом з Крайнєвим і Валенсом почала виясняти строки .. подачі перших рисунків крейсера (В. Собко);

Віктор пішов туди [до поранених] вияснити, що діється, навести порядок (Л. Дмитерко).

4. що, діал. Пояснювати.

– Загнати гуску? – запитала глуха бабуся, і Чимчикевич, не маючи охоти кричати голосніше, почав на пальцях вияснювати їй, чого йому треба (І. Франко);

Учитель вияснював Василеві, що там [у письмі] стоїть (Л. Мартович);

– Гвардєйці [гвардійці]... – прошепотів Василенко до Максима, вияснюючи йому те, що той знав і без нього (І. Багряний).