виїмок
ВИ́ЇМОК, мка, ч., заст.
Те саме, що ви́няток.
Все те побороли чесні виборці, що з малими виїмками стояли як один муж (Н. Кобринська);
– Ви у всім виїмок, у всім, у всім не подібні до інших! (І. Франко);
І на всіх без виїмку обличчях людей .. грали білі зуби радості й безмежного ентузіазму (В. Винниченко);
Не робив [Степан] ні для кого виїмків і ні з ким не поводився інакше, як з іншим. Всі в нього рівні (А. Крушельницький).
Словник української мови (СУМ-20)