виїмок
ВИ́ЇМОК, мка, ч., заст. Те саме, що ви́няток.
— Адже ви у всім виїмок, у всім, у всім не подібні до інших! (Фр., II, 1950, 304);
Все те побороли чесні виборці, що з малими виїмками стояли, як один муж (Кобр., Вибр., 1954, 68);
Не робив [Степан] ні для кого виїмків і ні з ким не поводився інакше, як з іншим. Всі в нього рівні (Круш., Буденний хліб.., 1960, 62).
Словник української мови (СУМ-11)