владар
ВЛА́ДА́Р, вла́даря́, ч., уроч.
Те саме, що воло́да́р.
Вже буде літ п'ятсот тому: На край шотландський вільний Війною йшов король Едвард, Англійський владар сильний (Леся Українка);
Значить, є щось у житті, що більше за саме життя? Є ж воно в цих бідних владарів, які сотнями гинуть за щось більше, ніж їхнє маленьке життя? (В. Винниченко);
Людина .. вела тяжку боротьбу з природою, доки перемогла її і стала наймогутнішим владарем Землі (Мирослав Ірчан);
Виїздить бундючно на майдан Владар кріпацьких душ, їх пан (М. Бажан);
Шопен з келихом у руці запропонував випити за здоров'я кращого письменника Європи, владаря дум і сердець людства, пана Оноре Бальзака (Н. Рибак);
* Образно. Кругом чудно: все приспав, приглушив, усе отьмарив владар мороз, як зачарував (С. Васильченко);
* У порівн. Навіщо ж так безглуздо й непотрібно вмирати під ударом донської шаблі, коли розливається владарем день, горить снагою сонце, і будуть далі дні, і дні, і – Синя Волошка, мій сполоханий ранком дитячий сон!.. (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)