владувати
ВЛАДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Те саме, що володарюва́ти.
Вони вимагали вiд нього того, чого вiн не мiг дати, вони хочуть владувати над усiєю землею, чого Володимир не мiг допустити (С. Скляренко);
Ростеван був цар арабів, – з ласки бога владував, .. Сам – звитяжець незрівнянний, охоронець людських прав (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі);
[Фауст:] Ви нині герцоги, владуйте, Я вам весь край оддам (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете);
* Образно. Протягом цілої зміни владуватимуть вони над цим гігантом, над полум'ям печей, над діями механізмів, над сигнальними табло, вдивлятимуться в ті палаючі надра, де кипить метал (О. Гончар).
2. ким, чим. Те саме, що володі́ти 1.
Чим ворог мріяв владувать, йому те смертним полем стане (П. Усенко).
Словник української мови (СУМ-20)