владування
ВЛАДУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. владува́ти.
О, він, Муравйов, може зрозуміти цю жадобу владування: він сам зазнав цієї запаморочливої пристрасті (Ю. Смолич);
Хата за його владування почала й зовсім розвалюватися (В. Кучер);
Як же побачив король, що сонце вже надвечори стало і прийшов кінець його владуванню, він .. встав, зняв із своєї голови вінець (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо);
Політичне владування складається з соціального та юридично організованого впливу уповноважених державних органів і посадових осіб на волю підлеглих (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)