властитель
ВЛАСТИ́ТЕЛЬ, я, ч., заст.
Власник (у 1 знач.).
Він, бідний сирота, козарлюга запеклий, там, між панством тим пишним, .. і всі йому вклоняються, всі вітають його, бо він сам і єсть властитель тієї пишноти (М. Старицький);
Глядять товариші і очам своїм віри не ймуть. Се не хто другий, як сам властитель сього дому, гордий боярин Тугар Вовк (І. Франко);
Народний дім привик помалу до свого нового властителя (О. Маковей);
Були, щоправда, такі шинкарі та властителі гостиниць, що гарні гроші тоді заробляли, але загал терпів і молився до Бога, щоб раз увільнив їх від тих непрошених гостей (Б. Лепкий);
Полководці й поети, державні діячі, некороновані властителі величезної кількості міст і сіл – їх не оминути, пишучи історію (Валерій Шевчук);
* Образно. В якімсь нечуванім столітті .. Властитель моря і земель шукач, Конкістадор блукатиме по світі Під регіт бур і щогли тихий плач (Є. Плужник).
Словник української мови (СУМ-20)