Словник української мови у 20 томах

вліплювати

ВЛІ́ПЛЮВАТИ (УЛІ́ПЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВЛІПИ́ТИ (УЛІПИ́ТИ), вліплю́, влі́пиш; мн. влі́плять; док., що.

1. Вставляти в що-небудь способом ліплення.

Фасад будинку обласних організацій облицьовували дефіцитним гранітом, інтер'єри обшивали дубом, а на місці герба хотіли вліпити годинника (з Інтернету).

2. перев. док., перен., фам. Уживається замість іншого дієслова, зміст якого розкривається контекстом, для вираження енергійної, несподіваної або необдуманої дії.

З хати вибігає розшаріла Надійка, охоплює двома руками гостя і вліплює йому в щоки два поцілунки (М. Стельмах);

Здивований латиніст, докірливо хитаючи головою, вліпив мені трійку (Б. Антоненко-Давидович);

Пізніше я взнав, що вліпили в ту арку Відпущені кошти для бані і парку (С. Олійник).

◇ (1) Вліпи́ти буханця́ кому – ударити кого-небудь.

А іноді, було, й буханця уліпить [Мотря] Чіпці у спину, щоб довго не роздумував (Панас Мирний);

Дава́ти / да́ти (зневажл. вліпи́ти, втелю́щити) дога́ну (розм. строгача́) див. дава́ти;

Да́ти (відмі́ряти, відмі́рити, відва́жити, вліпи́ти, заліпи́ти і т. ін.) / дава́ти (відмі́рювати, відміря́ти, відва́жувати, залі́плювати і т. ін.) ля́паса (ляща́) див. дава́ти;

(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) в о́ко вліпи́ти <�Вліпи́ти в са́ме о́ко>:

а) влучно, дотепно сказати або точно визначити що-небудь.

– Тоді громаді добре, як усі в достатках. – Правда! Правда! – озвалися навкруги голоси. – Наче в око вліпив! (Б. Грінченко);

Танцюра аж рот роззявив здивовано. – Здорово! – ляснув він себе по гладких боках. – Ось як він закрутив... Вліпив у саме око (З. Тулуб);

– Навіть за могилу на цвинтарі треба було заплатити, – несміливо обізвався Дмитро. – Як в око вліпив, – задоволено відказав Тимофій (М. Стельмах);

б) точно, безпомилково передбачити, вгадати що-небудь.

Вона таки у його відьма .. Хіба і мені не напророкувала Оришка сього лиха... Тоді ж, у Хведора як були... Сміялись чогось. А вона: “Не смійся, не смійся, тебе лихо жде”. Як ув око вліпила! З того часу все пішло – як згори посунулося... (Панас Мирний);

Ударить грім великий, і буде буря громова!.. Засіяє весняне сонце, і засміються люди. Ніколи, ніколи не забути мені дідового пророцтва. Як в око вліпив (О. Ковінька).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вліплювати — влі́плювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. вліплювати — (уліплювати), -юю, -юєш, недок., вліпити (уліпити), вліплю, вліпиш; мн. вліплять; док., перех. 1》 Вставляти в що-небудь способом ліплення. 2》 тільки док., перен., фам.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вліплювати — ВЛІ́ПЛЮВАТИ (УЛІ́ПЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВЛІПИ́ТИ (УЛІПИ́ТИ), вліплю́, влі́пиш; мн. влі́плять; док., перех. 1.Вставляти в що-небудь способом ліплення. 2. тільки док., перен., фам.  Словник української мови в 11 томах