внадливо

ВНА́ДЛИВО (УНА́ДЛИВО).

Присл. до вна́дливий.

Немилосердний вітер відхиляв і відхиляв те миле обличчя. Нестримне бажання поцілувати її в щоку .. Але попросив тільки руку. Ліву долоньку. Унадливе [унадливо], немов молився (П. Загребельний);

Звідки взялися езотеричні знання, на які так внадливо спирався хлопець? (з газ.).