внадливий
ВНА́ДЛИВИЙ (УНА́ДЛИВИЙ), а, е.
1. Схильний часто заходити, залітати і т. ін. куди-небудь; надокучливий.
Такі гадки шибалися по Василевій голові і жужжали [дзижчали], немов унадливі мухи (І. Франко);
Ніби чує [Іван], як вона розповідає комусь, сміючись, .. про те, який він унадливий, як він напрошувався до неї зі своїм важким ведмідькуватим коханням (О. Гончар);
* Образно. Порається господиня серед своїх рослин майже щодня. Так якось воно в неї любовно виходить – без гніву на внадливі будяки, без нарікань, що ґрунт пересох і треба панькатися зі шлангом (з Інтернету).
2. розм., рідко. Наполегливий, рішучий.
На оті вчення Китай був завжди дуже унадливий. Бо вчення – то певна система в науці (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)