вночі
ВНОЧІ́ (УНОЧІ́), присл.
Нічною порою, у нічний час.
Бачить так, як та сова уночі (Номис);
Чому не спиш ти уночі, Моя голубко сизокрила? (Т. Шевченко);
Вночі хороший дощ рясний Послав нам щедру благостиню (М. Рильський);
Ще раніш, так само вночі, забрали в аулі вчителя й колгоспного зоотехніка, і люди не знали, що й думати (Б. Антоненко-Давидович);
Ліс .. обминають місцеві люди вночі й навіть удень, боячись переходити через нього (І. Багряний);
В таких літах на зорі тільки й спиться, а вночі думки всякі в голову лізуть та привиди – старече безсоння (Григір Тютюнник);
Козаки продовжували свій переможний наступ і вночі (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)