вовкулакувати
ВОВКУЛАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., міф.
Бути, ставати вовкулакою.
Сталось таке Грицькові: безвісти зник, вовкулакує (Ганна Барвінок);
За сербським народним віруванням, дитя, яке народилося “в сорочці” – прозорливе, ясновидюще. Народжених у “сорочці”, “очіпку” могли зараховувати до здатних вовкулакувати (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)