вогнезахист
ВОГНЕЗА́ХИСТ, у, ч.
Комплекс заходів, що підвищують вогнестійкість, перешкоджає поширенню вогню.
Збільшення межі вогнестійкості дерев'яних будівельних конструкцій досягається застосуванням спеціальних засобів вогнезахисту: обштукатурюванням, облицюванням негорючими будівельними матеріалами (з наук. літ.);
Вогнезахист знижує пожежну небезпеку матеріалів та конструкцій (із журн.);
Металоконструкції мали слабкий вогнезахист і не витримали дії вогню (з газ.).
△ (1) Хімі́чний вогнеза́хист – підвищення вогнестійкості матеріалів і конструкцій шляхом їх оброблення спеціальними речовинами.
Хімічний вогнезахист деревини полягає у введенні до неї сповільнювачів горіння (антипіренів) (з наук. літ.);
Для хімічного вогнезахисту застосовують полімерні матеріали, які при горінні повільно виділяють газоподібні речовини і дають низький вихід горючих продуктів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)