водень
ВО́ДЕНЬ, дню, ч.
Хімічний елемент з атомним номером 1 – проста речовина, яка складається з двох атомів гідрогену; газ без кольору, запаху й смаку.
Дирижабль наповнюється найлегшим у світі газом – воднем (М. Трублаїні);
Перші дві з половиною години стоїчно дививсь у ставок і думав: “Отже, дивись: кисень з воднем, яке-небудь Н2О, а скільки риби має” (Остап Вишня);
В повітрі водень почав бурхливо з'єднуватися з киснем, учні знають, що з такого поєднання утворюється... – Вода! Водяна пара! – хором закричали діти (О. Бердник);
Збільшується використання водню в металоводневих системах ядерних і термоядерних енергетичних установок (з наук. літ.).
△ (1) Хло́ристий во́день – безбарвний газ із різким запахом, сполука хлору з воднем.
Від гострого запаху хлористого водню крутило в носі й дерло в горлі (з наук.-попул. літ.);
Розчин хлористого водню у воді називається соляною кислотою (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)