водоворот
ВОДОВОРО́Т, у, ч., рідко.
Те саме, що вир.
Мати все життя тремтіла за Гришу .. Спочатку це були скарлатини, потім водовороти на Дніпрі (А. Головко);
З кожним ударом хвилі дедалі більше відвойовували у суші мідяво-сірої кам'яної потерті, втягували її у водоворот (Ю. Збанацький);
Течія вривалась у вузький боковий канал з хлопанням та цмоканням, закручуючись у водоворотах (Ю. Логвин);
* Образно. Маруся захопилася водоворотом тої усієї предсвяточної суєтливості (Г. Хоткевич);
* У порівн. Його одразу захопив людський потік і поніс, закрутив у своєму гаморі, мов у водовороті (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)