водограй
ВОДОГРА́Й, ю, ч.
Те саме, що фонта́н.
У темряві та в винограднім листі Таємно плеще тихий водограй (Леся Українка);
Яка радість стрибнути з розгону у воду, підняти водограй сліпучих бризок! (О. Донченко);
Посеред двору красувався широкий бетонований басейн для купання з водограями по краях і невеликим помостом для стрибків (М. Руденко);
На маленьких площах, коло водограїв, у затінку платанів, .. на кожнім вільнім місці чоловіки сиділи густо, як мухи, непорушні й чорні (П. Загребельний);
* Образно. Дай, доле, на серце Друзів хороших, А в серце хлюпни Пісень водограї (М. Нагнибіда);
* У порівн. Почав накрапати дрібний, ледве помітний, як порох водограю, дощик (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)