возовик

ВОЗОВИ́К, а́, ч., рідко.

1. Кінь для перевезення важкого вантажу.

Сидір роздивився в бінокль колону. Коні такі великі, що ніколи й не бачив. Не кінь, а клуня. Кожну гармату тягло шестеро таких возовиків (М. Малиновська).

2. Те саме, що візни́к 1.

Заснулий двір Гнідих на хвилину прокинувся від лайки возовиків, рипу колод (В. Підмогильний).

Значення в інших словниках

1. возовик — возови́к іменник чоловічого роду, істота кінь рідко  Орфографічний словник української мови
2. возовик — -а, ч., рідко. Кінь для перевезення важкого вантажу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. возовик — див. сильний  Словник синонімів Вусика
4. возовик — ВАЖКОВО́З (порода коней, здатних перевозити значні вантажі, але повільних у бігові), ВАГОВО́З, ВОЗОВИ́К рідше, ЛОМОВИ́К, БИТЮ́Г (БИТЮ́К), БИНДЮ́Г (БЕНДЮ́Г) розм.  Словник синонімів української мови
5. возовик — ВОЗОВИ́К, а́, ч., рідко. Кінь для перевезення важкого вантажу. У кожному районі щороку організовувати .. випробування кращих колгоспних скакунів, рисаків і возовиків (Рад. Укр., 3.Х 1948, 3).  Словник української мови в 11 томах
6. возовик — Возовик, -ка м. Ломовая лошадь.  Словник української мови Грінченка