возовиця
ВОЗОВИ́ЦЯ, і, ж.
1. Вивезення хліба з поля після жнив, а також період, коли це робиться.
Тільки ж під кінець серпня жнива минули і возовиця кінчилась (А. Свидницький);
Хлопець здоровий. У возовицю на вила не інакше, як два снопи воднораз бере (Д. Бузько);
Був час возовиці, і в повітрі пахло пилом та снопами (М. Трублаїні).
2. чого. Те саме, що возі́ння.
Матусівський завод не виплатив їм [селянам] половини обіцяного цукру за возовицю матеріалів на будівництво радгоспу (Т. Осьмачка);
Третього дня вся бригада вже закінчувала снігозатримування і возовицю криги (В. Кучер);
На щойно накочену возовицею дорогу падали шматки кінської піни (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)