возовиця
ВОЗОВИ́ЦЯ, і, ж.
1. Вивезення хліба з поля після жнив, а також період, коли це робиться.
Тільки ж під кінець серпня жнива минули і возовиця кінчилась (А. Свидницький);
Хлопець здоровий. У возовицю на вила не інакше, як два снопи воднораз бере (Д. Бузько);
Був час возовиці, і в повітрі пахло пилом та снопами (М. Трублаїні).
2. чого. Те саме, що возі́ння.
Матусівський завод не виплатив їм [селянам] половини обіцяного цукру за возовицю матеріалів на будівництво радгоспу (Т. Осьмачка);
Третього дня вся бригада вже закінчувала снігозатримування і возовицю криги (В. Кучер);
На щойно накочену возовицею дорогу падали шматки кінської піни (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- возовиця — возови́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- возовиця — -і, ж. 1》 Вивезення хліба з поля після жнив, а також період, коли це робиться. 2》 чого. Те саме, що возіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
- возовиця — ВОЗОВИ́ЦЯ (вивезення хліба з поля після жнив, а також період цього вивезення), КОПОВИ́ЦЯ розм., КОПОВІ́З розм. — Я торік оцією рукою за день три навильники поламав у возовицю (І. Багмут); Коповиця була, люди, мов бджоли гудуть.. Словник синонімів української мови
- возовиця — ВОЗОВИ́ЦЯ, і, ж. 1. Вивезення хліба з поля після жнив, а також період, коли це робиться. Тільки ж під кінець серпня жнива минули і возовиця кінчилась (Свидн., Люборацькі, 1955, 38); Був час возовиці, і в повітрі пахло пилом та снопами (Трубл. Словник української мови в 11 томах
- возовиця — Возовиця, -ці ж. Свозка хлѣба съ поля и время этой свозки. Після жнив Іванові — возовиця. Мир. ХРВ. 125. Як настала возовиця, бідний брат запри воли і поїхав на своє поле по снопи. Чуб. Словник української мови Грінченка