вокняжіння

ВОКНЯЖІ́ННЯ, я, с., іст.

1. Дія за знач. вокня́житися.

З дитячих літ пестить він [Асмус] княжича, переказує йому все, що знає, вчить тому, що сам уміє, готує Святослава до вокняжіння (С. Скляренко);

Святославів син Володимир відразу після вокняжіння (980 р.) проголосив новий язичницький пантеон Русі (з наук. літ.);

Ще до вокняжіння в Києві Ізяславові вдалося добитись від грецького патріарха зміщення Михаїла з кафедри (з наук. літ.).

2. Церемонія вступу князя на престол.

На підставі літописних звісток XII–XIII ст. історики реконструюють типовий перебіг церемоніалу вокняжіння (з наук. літ.).