волелюбність
ВОЛЕЛЮ́БНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. волелю́бний.
Кобзарські думи є не лише глибоко оригінальними музично-поетичними творами, але й свідченням нездоланності та волелюбності людського духу (з наук. літ.);
Волелюбність і непохитність у боротьбі за краще життя були внутрішнім змістом вистав трупи П. Саксаганського (з наук.-попул. літ.);
Саме в історико-патріотичних піснях знайшли своє відображення важливі, провідні риси характеру українського народу: його волелюбність, мужність, героїзм (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)