волелюбний
ВОЛЕЛЮ́БНИЙ, а, е.
Який любить волю, прагне до волі, незалежності.
Велетенські Франкові діла На дорогу в незгасне світання Волелюбна вітчизна взяла (М. Рильський);
Волелюбний український народ піднявся, як один, на бій з фашизмом (О. Корнійчук);
– І ти, і ви всі знаєте, я не раз писав про українців, бо багато міркував над цим поетичним волелюбним народом, – гаряче, як завжди, коли хотів швидше поділитися своїми думками, заговорив Герцен (О. Іваненко);
Волелюбні осередки осідали вздовж Сули, де за волю славні предки в славних битвах полягли (Д. Білоус).
Словник української мови (СУМ-20)