волелюбний

ВОЛЕЛЮ́БНИЙ (який любить волю, свободу, прагне до неї), СВОБОДОЛЮ́БНИЙ. Волелюбна людина; Народе український! Народе свободолюбний, духом своїм незламний, прекрасний і великий! В тяжку хвилину твого життя прийми від мене, від сина твого рідного, — слова бадьорості й привіту! (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. волелюбний — волелю́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. волелюбний — -а, -е. Який любить волю, прагне до волі, незалежності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. волелюбний — ВОЛЕЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить волю, прагне до волі, незалежності. Велетенські Франкові діла На дорогу в незгасне світання Волелюбна вітчизна взяла (М. Рильський); Волелюбний український народ піднявся, як один, на бій з фашизмом (О.  Словник української мови у 20 томах
4. волелюбний — ВОЛЕЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить волю, прагне до волі, незалежності. Велетенські Франкові діла На дорогу в незгасне світання Волелюбна вітчизна взяла (Рильський, Троянди.., 1957, 62); Волелюбний український народ піднявся, як один, на бій з фашизмом (Кори., Разом із життям, 1950, 125).  Словник української мови в 11 томах