волелюбний
ВОЛЕЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить волю, прагне до волі, незалежності.
Велетенські Франкові діла На дорогу в незгасне світання Волелюбна вітчизна взяла (Рильський, Троянди.., 1957, 62);
Волелюбний український народ піднявся, як один, на бій з фашизмом (Кори., Разом із життям, 1950, 125).
Словник української мови (СУМ-11)