волоокий
ВОЛОО́КИЙ, а, е, розм.
Який має великі випуклі очі.
Він вибирається на той пагорок і несе отій козі волоокій тернину (М. Івченко);
Світлим променем у “Промені” була доярка Харитина Тарасівна Тернова, чорноброва, волоока молодиця-удова (Остап Вишня);
Рум'янолиций, чорновусий, чорнобровий, волоокий, і очі ті оливою облиті, крутився на всі боки, роздавав подарунки, не забуваючи при тому нікого (Ю. Мушкетик);
Волоокий молодик обернувся до хлопчика: – Принеси глек і тазик... (Ю. Логвин).
Словник української мови (СУМ-20)