волосяний
ВОЛОСЯНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до во́лос 1–4 і воло́сся.
Він неохоче згрібає те все у волосяні воскові руки й навшпиньках зникає (Б. Антоненко-Давидович);
Тіло ягуара вкрите волосяним покривом (з навч. літ.);
Особливі ознаки зовнішності можуть бути непомітними (наприклад, родима пляма на волосяній частині голови), що визначає їх найбільшу цінність для ідентифікації (з наук. літ.);
* Образно. Все обличчя гуру заросло буйною бородою, понад тим волосяним хаосом блищать великі пронизливі очі (О. Бердник).
2. Вигот. з волосу (у 3 знач.).
Злізши з коня, Хмельницький увійшов у коло, і зразу ж над ним підняли чорний волосяний бунчук (А. Кащенко);
Хто знає, може б око моє встигло зловити образ .. всіх тих, що лишили свої обличчя в дзеркалах, .. форми – в м'яких волосяних матрацах меблів, а тіні – по стінах (М. Коцюбинський);
В цю мить ззаду волосяним арканом скрутили Саїда (Іван Ле);
* У порівн. І коли шосту печатку розкрив, я поглянув, і ось сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волосяний, і ввесь місяць зробився, як кров... (Біблія. Пер. І. Огієнка).
Словник української мови (СУМ-20)